Вихователі

Тетяна Юріївна Федорова

 Помічник вихователя

 Лариса Леонідівна Фролова

    Для розвитку мовлення дитини  батькам стануть у пригоді короткі  веселі віршики, забавлянки, ігри-потішки, які легко запам'ятовуються  і дарують радість вам і вашій дитині.

Пропонуємо Вам  закріпити вдома вивчені у садочку потішки. 

Кую, кую чобіток,

Подай, бабо, молоток!

Як не подаси молотка,

Не підкую чобітка.  – Тук!                                                                                                                              

Печу-печу хлібчик
Діткам на обідчик.
Більшому – більший.
Меншому – менший.
Шусть у піч!
Шусть у піч!
Саджай, виймай!                                                                                                                                                                                        
Саджай, виймай!                                                                                                                                                       

Ріжемо, ріжемо                                                                                                                                                        

  - Гам!

Водичко, водичко,
Умий моє личко,
Щоб кусався зубок,
Щоб сміявся роток.

(Імітують помішування кашки в долоньці дитини):
Сорока-ворона
Дітям кашу варила.
(Перебирають пальчики від мізинчика, згинаючи їх в кулачок).

Тому дала, тому дала, тому дала, тому дала,
(беруться за великий пальчик, трясуть),
А тому не дала
Бо він ледар: дров не рубав,
Печі не палив, каші не варив,
Діток гулять не водив – іди собі геть!
(Легенько смикають за пальчик).

         Плач - природна емоція, реакція на події зовнішнього чи внутрішнього світу дитини. Щоб допомогти малюкові важливо в першу чергу зрозуміти що з ним.

 Маленькі діти часто плачуть. Це твердження ні викликає сумніву. Дитина підростає і вже менше плаче , бо може пояснити свої страхи чи побажання . Одні діти плачуть більше, інщі – менше , але часто . Для них це єдиний спосіб змусити дорослих привернути до себе увагу.

        Що таке дитячий плач ? Для батьків - це сигнал про те , що з малюком щось не так і йому     

    потрібна допомога. Це своєрідний сигнал  SOS  від дитини:

Мені погано

У мене щось болить

Зверни на мене  увагу                                                                                             

Йди до мене.

 Природно , дорослі не можуть не реагувати . Абсолютно нормальна реакція – кинути все і бігти

      а допомогу. Та чи варто миттєво реагувати на плач ? Матусі скажуть «ТАК» , татусі впевнені

    «НІ» - дитину потрібно виховувати самостійною,  та все одно поспішать до дитини.

                                                                           ПРИЧИНИ   ЧАСТОГО  ДИТЯЧОГО  ПЛАЧУ:                   

                                Я      ПРИВЕРТАЮ       ДО       СЕБЕ        УВАГУ

      Звичайно, дитина так прямо не говорить. Для батьків причина такого плачу не є очевидною, тому що дитина «маскує» її , просто капризуючи з будь-якого приводу. Що таке «увага» якої так бракує дитині? Спілкування з батьками, спільні ігри та заняття, прогулянки, походи в кіно, парк.. Дитина дуже тонко відчуває відстороненість мами і тата . І часті сльози малюк підсвідомо використовує для того, щоб привернути увагу. А якщо батьки активно реагують на  плач, така поведінка закріпиться.

                                                НАШІ         ДІЇ :

           Реакція дорослого повинна бути дійсно дорослою: поводитися спокійно,співпереживати вміру.

    Проте просто заспокоїти , обійняти дитину , пожаліти – цього буде замало. Найкращий прийом

     -  заспокоїти , пожаліти та на якийсь час залишити в спокої. А потім , щоб дитина не відчувала ,

      що ці події пов’язані, піти з нею погуляти , почитати, погратися, просто разом випити чаю ,

     поговорити

                                                    У    МЕНЕ    ЩОСЬ   БОЛИТЬ

     Найчастіше дитина плаче від болю, коли дорослі не реагують на скарги. Тихі сльози - погана

       ознака. Це означає , що дитина зневірилась достукатись до батьків або боїться поскаржитись.

     Іноді так діти поводяться в садку чи в школі , боячись реакції малознайомих

                                                            НАШІ      ДІЇ

     По-перше показати дитину лікарю. А ще замислитись над тим , чому малюк не звернувся по допомогу?

Можливо боїться йти до лікаря. Тоді ваше завдання – заспокоїти та підтримати дитину.

                                           Я     ЗЛЮСЯ

         Сльози злості у дитини бувають , якщо ситуація її дратує, але вона почувається безсилою.

       Так буває , якщо інші діти кривдять її,але вона боїться відповісти словами або дати здачі.

     Таке часто трапляється , коли дорослий кричить на дитину або карає її фізично.

       Більшість дітей не можуть відповісти дорослому,тому що знають: цього робити не можна.

                                                                               НАШІ      ДІЇ:

 Надмірна злість і агресія з боку дорослого тільки злякають і озлоблять дитину. Якщо ви розумієте, що ваш малюк невпевнений у собі, його кривдять,ваше завдання дати дитині зрозуміти,що ви поруч і підтримуєте її. «Я розумію тебе .Я зможу тобі допомогти»

                                                      Я  ХОЧУ  УНИКНУТИ   ПОКАРАННЯ,

Дитина нашкодила і розуміє, що покарання не уникнути . Щоб зменшити покарання маля починає плакати ще до того , як мама і тато починають сварити. У цьому випадку плач є захисною реакцією на агресію, якої ще не було , але яка можливо була раніше . Дитина не може довго чекати покарання : «Прийдемо додому – отримаєш !» ,Очікування лякає дитину .

                                                                         НАШІ      ДІЇ:

  Подумайте , можливо ви використовуєте занадто жорстокі методи покарання. Відстрочене покарання негативно впливає на дитину. До певного моменту вона нервує,але потім їй стає все одно.

                                                         Я     МАНІПУЛЮЮ     ДОРОСЛИМИ.

Дитина дуже хоче отримати іграшку,солодощі або подивитись мультики довше, а батьки відмовляються виконати забаганку. Ось саме тоді в хід іде секретна зброя – сльози. Батькам стає шкода малюка і вони поступаються. Причому найчастіше буває так , що один з батьків «за», а інший «проти». Сльози - зброя дитини і особливо добре вона працює в громадському місці. Дорослі поспішать згладити ситуацію, .виконавши прохання дитини.

                                                                          НАШІ            ДІЇ :

Дитині треба пояснити ,що сльози – це найгірший спосіб домовитися. Що відчувають батьки, коли дитина ридає? Безпорадність і роздратування. Якщо ви впевнені , що дитина не хвора,її життю нічого не загрожує, значить , треба взяти себе в руки і не йти на поводі у малюка. Інакше завтра маніпуляція буде з іншого приводу.

Будь - які дитячі сльози – привід звернути на них увагу, бо така поведінка ніколи не буває безпричинною.  А ось  що робити далі – треба вирішувати залежно від того, яка причина лежить в основі дитячої поведінки.

Дуже важливо навчити дитину висловлювати свої прохання. Це допоможе запобігти плачу та поганому настрою і дитини і дорослих. 

Посміхайтесь частіше !     

           Як розвивати в дітей творчі здібності

   Багато людей вважають, що творчість є вродженим талантом, яким можуть володіти лише деякі діти, у той час як інші його позбавлені. Але насправді творчість – це більше навичка, ніж вроджений талант, і батьки можуть допомогти своїм малюкам успішно її розвивати. Як ключ до досягнення успіху у практично будь-якому виді діяльності, творчість є найважливішим компонентом здоров'я та щастя, а також основною навичкою, яка важлива для всебічного розвитку дітей. Творчість не обмежується художнім і музичним проявом, вона має першорядне значення також і в науці, математиці, навіть у соціальному й емоційному інтелекті. Творчі люди більш гнучкі та вмілі при вирішенні проблем, що робить їх здатними краще адаптуватись до технологічних досягнень і змін будь-якого роду, а також допомагає використовувати нові можливості.

Багато дослідників вважають, що ми докорінно змінили життя дітей і завдали шкоди їх творчому розвитку. Виробники іграшок і розваг пропонують дітям безліч заздалегідь продуманих персонажів, образів, реквізиту й сюжетних ліній, які не вимагають залучення уяви. Під час гри малюкам більше не треба уявляти, що палиця – це меч, або придумувати історії: вони можуть грати в зоряні війни зі спеціальним світловим мечем джедая в уже готових костюмах для кожної дійової особи.

Ось кілька порад про те, як розвинути творчі здібності в дітей:

1. Надайте малюкам ресурси, необхідні для творчого самовираження. 

Головним ресурсом є час. Важливо давати малюкам достатньо часу на неструктуровані, керовані самими дітьми творчі ігри без втручання дорослих, які не потребують дорогих матеріалів.

Простір – це ще один ресурс, необхідний дітям. Якщо ви не прихильник вселенського творчого безладу, відведіть дітям спеціальне місце, де вони можуть улаштовувати безлад.

Коли хто-небудь наступного разу буде питати у вас про подарунок вашій дитині, запропонуйте в якості варіантів приладдя для малювання, дешевий фотоапарат, деталі маскарадних костюмів, будівельні іграшки тощо. Зберігайте всі ці матеріали в досяжному для дитини місці.

2. Зробіть свій дім творчою лабораторією. 

 Крім надання часу та простору необхідно всіляко культивувати творчу атмосферу.

Придумуйте з дітьми різні творчі ідеї, але не піддавайтеся спокусі оцінювати ідеї, висловлені ними самими. Наприклад, за вечерею ви можете провести колективне обговорення заходів у майбутні вихідні, спонукаючи дітей придумувати заняття, якими вони ніколи раніше не займалися. При цьому не висловлюйте своєї думки про те, які ідеї можна втілити в життя, а які ні, і не вирішуйте, які з них краще, а які гірше. Зосередьте увагу на самому процесі творчості – на генерації (а не на оцінці) нових ідей.

Спонукайте дітей робити помилки й зазнавати невдачі. Так, саме невдачі: діти, які бояться невдач і засуджень, стримують власне творче мислення. Розповідайте їм про помилки, які ви зробили останнім часом, щоб вони усвідомили, що помилятись – це нормально. Уміння сміятись над власними помилками – це щаслива звичка.

Радійте інноваціям та творчості дітей. Завісьте всі стіни в домі малюнками й іншими свідченнями їх творчого самовираження. Розповідайте малюкам про своїх улюблених митців, музикантів і вчених. Діліться з дітьми своїм захопленням архітектурою, фотографією або тією новою рок-групою, яку вам зараз хочеться слухати постійно. Оволодівайте технічними нововведеннями, щоб діти росли з переконанням, що зміни цікаві й захоплюючі, вони зовсім не пригнічують і не лякають.

3. Дозвольте дітям вільно й самостійно вивчати їхні ідеї й робити те, що вони хочуть. Не командуйте. Вистачить жити у страху через те, що з ними станеться щось погане на дитячому майданчику або вони не вступлять у престижний виш. Імовірність того, що станеться щось погане, дуже мала, а вступ у престижний університет не гарантує щастя в житті.

Зовнішні обмеження – ходіння по струнці – шкодять гнучкості мислення. В одному дослідженні проста демонстрація того, як треба збирати модель, зменшила кількість творчих способів, за допомогою яких діти виконували це завдання.

4. Заохочуйте дітей читати для задоволення й займатись мистецтвом. Обмежте час, який вони проводять перед телевізорами й комп'ютером, щоб у них з'явилось більше можливостей для творчої діяльності, наприклад, для участі у спектаклях, малювання, читання книг улюблених авторів.

5. Давайте дітям можливості висловлювати думки, що відрізняються від ваших. Нехай вони не погоджуються з вами. Заохочуйте дітей шукати різні способи розв’язати одне завдання. Коли вони успішно зроблять це, просіть дітей знову розв’язати його, але вже іншим способом (прийти до тієї ж відповіді, але зовсім іншим шляхом). Потім попросіть їх придумати всі можливі варіанти.

6. Не винагороджуйте дітей за творчість: стимули заважають творчому процесу, знижуючи якість відповідей і гнучкість мислення. Дозвольте дітям оволодіти майстерністю в тій сфері творчої діяльності, до якої вони внутрішньо мотивовані, і не намагайтесь мотивувати їх заохоченнями та стимулами. Наприклад, замість того щоб винагороджувати дитину за заняття на фортепіано, дозвольте їй займатись тим, від чого вона отримує більше задоволення, – можливо, малюванням або вивченням комах.

7. Постарайтеся припинити перейматися із приводу досягнень дитини. Надавайте більше значення процесу, а не результату. Один зі способів зробити це – ставити дитині відповідні запитання, наприклад: «Ти весело провів час?», «Ти вже закінчив роботу?», «Що тобі сподобалось найбільше в цьому занятті?».

Роль малювання для всебічного розвитку дитини

     Малювання у житті кожного дошкільняти відіграє неабияку роль. Розмальовані квіточками і смішними обличчями шпалери чи альбоми, як би це не прозвучало, значать для дитини багато. А тому кричати на неї за це або викидати її малюнки, звісно ж, не треба. 

   Роль малювання в розвитку дитини – неабияка. Через нього дитина виражає емоції і через нього пізнає навколишній світ. Бо ж досить часто буває так, що саме у дитячих малюнках можна розгледіти майбутнє світосприйняття людини. Ну і завжди треба пам’ятати про те, що можливо у вас росте видатний художник чи художниця.

    Тому найперше, що батьки можуть зробити з таким вираженням таланту – не заважати дитині. Ба більше – направити його у потрібний напрям.

    Малювання, як процес – корисне, у першу чергу, тим, що у дитини задіяні одразу фізична і розумова активність. На перших порах у малюка викликає цікавість уже хоча б те, як олівець, ручка чи фломастер рухаються, який слід вони залишають на папері. Згодом дитина потроху приходить до розуміння того, що з допомогою олівців можна втілити на папері цілий світ! Індивідуальний, неосяжний, яскравий – тобто, такий, який притаманний їй одній.

Які ж навички допомагає розвивати малювання?

• Найперше – малювання тісно пов’язане з мисленням. Бо у процесі творчості ми задіюємо рухові, зорові, м’язово-дотикові аналізатори.
• Малювання гарно впливає на розвиток дрібної моторики, пам’яті  та уваги.
• Образотворче мистецтво навчає не лише розвивати уяву і фантазію. Воно вчить порівнювати та аналізувати.

     Малюючи, діти переносять на своєрідне полотно – з яких би підручних матеріалів воно не було зроблене – свій власний світ. Тому докладіть зусиль до того, аби цей світ був насиченим, динамічним і, звичайно ж, щасливим. Пам’ятайте, чим більше позитивних вражень, тим неординарнішим буде його мислення.

   Експерти сходяться на думці, що найкращий час для розвитку уяви та фантазії – починаючи з 4 років. Ми радимо батькам пильно спостерігати за дитиною у цей період. Допоможіть їй зрозуміти, що образотворче мистецтво якісно вплине на її життя, допоможе мислити нетрадиційно і загалом відчувати прекрасне.  Адже реалії сьогоднішнього дня такі, що креативність має більшу вагу і, відповідно, вище ціниться у сучасному світі.

Як мотивувати дитину займатися творчістю?

-      Не допомагайте їй малювати. Нехай дитина малює те, що вважає за потрібне. Просто будьте поряд і похваліть її.

-     Проаналізуйте разом з малюком його витвір мистецтва. Розпитайте про підбір кольорів та про ідею малюнку.

-  Придбайте дитині розмальовку, яка стане чудовим способом гарно провести час та повправлятися у малюванні.

 Консультація  для батьків на тему: «Фізичне виховання в сім’ї»

  Одне із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» - збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини.

     У процесі життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі  використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту), природне середовище (повітря, сонце, вода), гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад:  стретчинг - система вправ, заснована на статичних розтягненнях м'язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили.

Рухову активність у повсякденному житті забезпечують рухливі ігри, фізичні вправи на прогулянках, походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм), фізкультурні свята і розваги, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров'я, індивідуальна робота з фізичного виховання.

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка.

- Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих ( ранкова гімнастика) до складних ( тренування в окремому виді спорту).

- Отже, можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

-  ранкова гімнастика;

-  ранкова спеціалізована гімнастика;

-   фізкультхвилинка;

-  заняття із загальної фізичної підготовки;

-  самостійні тренувальні заняття;

-  участь у змаганнях;

-  прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки);

-  процедури для загартування;

-  туризм;

-  рухливі і спортивні ігри.

Основним періодом занять батьків дітьми є вік від 2 до 6 – 7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять

Тривалість домашнього заняття можна бути різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття.

Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – 45 хв.

Після вечері займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується.

- Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою?

       Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

      Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Чим і як займатися? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.

До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів ( перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).

Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.

До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні  перестрибування і розгойдування.

П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть зростатимуть здоровими, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

Музика в житті малюків

Консультація для батьків дітей раннього та молодшого дошкільного віку

У дитини одним із перших формується слуховий аналізатор, тож музика найраніше серед усіх видів мистецтв стає доступ­ною для сприйняття дитини. Приємні, злагоджені звуки потрібні для гармонійного фізичного та інтелектуального розвитку дитини і у лоні матері, і після народження. Вони сприятливо діють на на­стрій дитини, викликають у неї відчуття задоволення.

Благодатні звуки

Медики стверджують, що нестача у житті сучасних дітей бла­годатних звуків викликає хвороби. Дзюркіт струмка, шелест листя, щебетання птахів та багато інших звуків, серед яких людина жила впродовж тисячоліть, сьогодні змінилися на гул реактивних літаків, гуркотіння автомобілів та побутової техніки. Дитина частіше чує по­стріли, лайливі слова, зойки жаху з телевізору, ніж ніжний спів ма­тері. Прикро, але батьки зазвичай не надають цьому значення, вони про­сто не знають, що благодатні звуки природи та музики мають величез­ний вплив на організм на фізіологіч­ному рівні.

Доведено, що музика може за­спокоювати чи збуджувати нервову систему, прискорювати чи уповіль­нювати роботу серця та дихання, нормалізувати артеріальний тиск, підвищувати рівень ендорфіну (ре­човини, яка виробляється в мозку і сприяє підвищенню життєвого то­нусу людини, усуненню больового синдрому), регулювати температуру тіла, активізувати імунітет, стимулю­вати вироблення гормонів, що блоку­ють стрес.

Вплив музики на психологічний стан людини

Музика має потужний психо­логічний вплив на людину. З огля­ду на це важливо звернути увагу, яку музику слухають батьки та їхні діти. Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє лю­дину — і дорослого, і дитину — стану врівноваженості, спокою, а за певних умов, наприклад, на рок-концертах, спонукає до руйнівних дій. Особли­во протипоказана така музика гіперактивним, розгальмованим дітям зі слабким контролем — вона підсилює негативні прояви у їхній поведінці.

Спокійна музика дарує відчуття радості, любові; здатна гармонізува­ти емоційний стан і дорослого, і маленького слухача. Таку музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти дитині за­спокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже у ліжко, батьки мо­жуть увімкнути спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику та попро­сити дитину заплющити очі, уявити себе в лісі, на березі моря, у саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає позитивні емо­ції. Потрібно звернути увагу дитини на те, як розслабляється і від­почиває кожна частина її тіла.

Інтонація мовлення

Інтонація мовлення людини також надзвичайно потужно впливає на свідомість: і того, хто сприймає це мовлення, і того, хто, власне, гово­рить. Внутрішній стан, думки, ставлення до світу ми втілюємо в інто­нації свого мовлення. А те, що ми говоримо, і як це вимовляємо відпо­відно накладає відбиток на психологічний стан слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роз­дратований, незадоволений голос породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не цінують як особистість. Натомість навіть відмова, виголошена дитині спокійним, м'яким, немов співчуваючим голосом, допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю її бажання.

Домашні музичні заняття

Усі чинники, про які йшлося, певною мірою впливають на роз­виток власне музичних здібностей дитини. Батькам слід знати, що музичні здібності у дитини можуть виявлятися дуже рано, проте якщо ви не помічаєте особливих їхніх проявів — однозначні висно­вки про їх відсутність теж не варто робити. Лише систематична тур­бота батьків про прилучення дитини до музики зможуть закласти в ній «ядро» музичності. Для цього батькам потрібно набратися тер­піння. Раджу приділяти музичному розвитку дитини хоча б 3-5 хви­лин на день, і результат не забариться.

Нагадаю про те, що найважливіше завдання для дорослих — навчити дитину уважно слухати музику. Окрім того, потрібно дба­ти й про розвиток у дитини співочих навичок, уміння ритмічно ру­хатися під музику.

Більшість батьків не мають музичної освіти, та це й не обов'язково. Достатньо вміти чисто співати, правильно інтонувати мелодії, виразно виконувати танцювальні рухи. Вдома можна повто­рювати репертуар, з яким дитину ознайомлюють у дитячому садку. Крім того, на домашніх музичних заняттях є можливість ознайомлю­вати дітей з новими музичними творами, які знають батьки. Але потрібно зважити на те, що ці твори мають бути зрозумілими дітям.

Дитина дуже емоційно реагує на голос і рухи своїх батьків, із задоволенням наслідує їх. Збагатити уяву дитини про звукову палі­тру музики допоможуть також різноманітні музичні інструменти (наприклад, бубон, барабан, трикутник). З часом батьки зможуть укомплектувати оригінальний домашній оркестр із простих музич­них інструментів; влаштувати імпровізований виступ такого орке­стру перед гостями та родичами, або навіть залучити і їх до спіль­ного музикування. Така творчість принесе неабияке задоволення насамперед дитині.

Усі батьки хочуть угледіти у своїй дитині хоча б маленький па­росток майбутньої талановитої особистості. Крім того, усі хочуть бачити свою дитину доброю, чуйною, такою, що розуміє і цінує кра­су навколишнього світу. Ці чудові людські риси можна виховати за допомогою мистецтва. Тож раджу батькам не втрачати дорогоцінно­го часу і почати сіяти зернини творчості у своїх дітях уже з раннього віку. З музикою робити це — суцільне задоволення!

Вправи для розвитку звуковимови та дихання дітей третього року життя

Невеликі проблеми з розвитком мовлення дитини батьки цілком можуть вирішити самостійно, без допомоги логопеда. Для цього існують спеціальні вправи для розвитку мовлення дитини. Вони нескладні у виконанні і можуть проводитися з будь-яким малюком.

Вправи для розвитку мовлення дитини: рекомендації батькам

Для того, щоб вправи для розвитку мовлення дитини стимулювали розвиток мовних навичок, потрібно врахувати деякі рекомендації фахівців:

Тривалість занять для розвитку мовлення

Найбільш оптимальна тривалість занять для дитини 2-3 років - 15 хвилин в день. Якщо тривалість буде більшою, дитина втратить інтерес до вправ, буде розсіяною і дратівливою.

Ігровий підхід до вправ з розвитку мовлення

Дитина в такому віці краще сприймає інформацію в ігровій формі.

Більше різноманітності

Малюкам швидко набридає одноманітність. Форма подачі інформації, виконання вправ повинна постійно змінюватися.

Комфортні умови занять з розвитку мовлення

Зрозуміло, що заняття з розвитку мовлення повинні проходити в спокійній, приємній дитині обстановці. Маленьких дітей батьки можуть садити собі на коліна, старших діток - навпроти себе. Важливо, щоб дорослий знаходився на одному рівні з малюком, міг дивитися йому в очі. Ні в якому разі не можна форсувати розвиток мовлення дитини. Шкідливо навантажувати дітей складним мовним матеріалом, змушувати заучувати незрозумілі йому слова.

Розвиток мовлення - комплекс заходів, який включає спілкування, масаж, вправи для мовлення дитини, вправи для розвитку дрібної моторики, ігри.

Розвиток мовлення - розвиваючі вправи для дихання

Оскільки при грамотному диханні ми вимовляємо всі слова на видиху, існує безліч ігор на тренування саме цієї фази дихання.

Вправа для дихання: мильні бульбашки В дитинстві усі ми усі любили мильні бульбашки.Скільки задоволення і радості приносять ці кумедні кульки, що переливаються всіма кольорами веселки! Вашій дитині вони напевно теж дуже сподобаються. Адже їх можна не тільки видувати, але ще ловити, бігаючи за ними і плескаючи в долоні.

Вправа для дихання: свічки

Вогонь має магічну властивість притягувати увагу. Зробіть свічки невід'ємною частиною дитячих свят. Це прекрасна можливість погратися з дитиною. Задути свічку - для дворічної дитини насправді не просте завдання. Для цього ж потрібно зосередитися, набрати побільше повітря, скласти губи трубочкою, та ще й дути не куди-небудь, а саме на полум'я свічки.

Хваліть дитину за кожну спробу, але навчитися задувати свічку це ще не найскладніше завдання. Набагато важче малюкові дути на полум'я так, щоб воно не згасло. Для цього видих повинен бути плавним і довгим.

Чому саме свічка? Просто її вогник підкаже дитині, що вона все правильно робить. А ще можна дути на свічку, потихеньку відходячи від неї, збільшуючи тим самим відстань.

Обов'язково дотримуйтеся техніки безпеки. Не залишайте дитину наодинці з запаленою свічкою.

Вправа для дихання: вата або пінопласт

Візьміть невеликий шматочок вати або пінопласту (він теж досить легкий), покладіть на стіл і просіть малюка здути його.У цю гру цікаво грати в компанії. Завдання - дути так, щоб твій шматочок перемістився якнайдалі.

А з пінопластом можна затіяти ще більш цікаву гру: візьміть шматочок пінопласту, встромивши в нього зубочистку, зробіть з паперу вітрило. Тепер залишилося набрати води в раковину, тазик або ванну і дати старт морській регаті.

Вправа для дихання: «Хто довше»

У цій грі дуже прості правила. Наприклад, хто довше протягне звук «а», «у» або будь-який інший голосний. Тягнути можна і деякі приголосні звуки. Всі діти люблять грати в цю гру разом з батьками.Залишилося тільки набрати повітря.

Ігри для розвитку мовлення в дитини 2-3 років

Гра для розвитку мовлення «Повторюй за мною»

Формує навички правильної вимови, розбиває артикуляційний апарат.

Читайте дитині короткі римування і просіть повторювати за вами останній склад:

Прибігла дітвора - ра-ра-ра, ра-ра-ра.

Ногу вище, крок сміливіше – ше-ше-ше, ше-ше-ше.

Ми побачимо листопад - пад-пад-пад, пад-пад-пад.

Маленька бджілко не сумуй – уй-уй-уй, уй-уй-уй.

Гра для розвитку мовлення «Проведи ведмедика»

Гра сприяє розвитку мовлення, вміння орієнтуватися в просторі. Необхідний інвентар: м'яка іграшка (наприклад, ведмедик).

Візьміть в руки ведмедика і голосом іграшки скажіть дитині, що дуже хочете познайомитися з будинком, в якому живе ваша сім'я. Попросіть дитину провести ведмедика по будинку (квартирі) і показати йому все найцікавіше.

Підіть на кухню, нехай дитина проведе ведмедика туди. На кухні голосом іграшки питайте, як називаються ті чи інші предмети, вказуючи на них (наприклад, холодильник, плита, стіл і т. д.) Цікавтеся, для чого вони потрібні.

Потім сходіть з ведмедиком в інші кімнати.